Сучасні вірші про українську мову

Сучасність українців сповнена тугою за рідним домом і неосяжною любов’ю до рідного краю, рідної мови. Багато людей вимушені жити на чужині й розмовляти іноземною мовою, у душі плекаючи українську. Чимало українських синів віддають життя за рідну мову

Поети нашого часу у своїх віршах описують цю реальність. Тому сучасна поезія пронизана мотивами любові до Батьківщини, боротьби за незалежність, переродження нації і любові до української мови.

Галина Мирослава «Мово моя»

Цей сучасний вірш про українську мову сповнений любов’ю і сумом за звучанням рідних серцю слів.

Я настільки тебе люблю,
Що без тебе в світах задихаюсь, 
Кожен порух твій серцем ловлю, 
Душу повнячи з краю до краю.

І пече мене й все болить,
Коли струєна чужотою,
Я шукаю й не бачу віч, 
Переповнених вплеск тобою.

Я безмежно тебе люблю,
То за що мені та покута 
Серед сотень облич навстріч 
Не вловити твій дух, не почути?!

Ти – повітря і корінь. Вплав 
Я зірвусь звідусіль, щоб манно 
Уклонитись святим місцям 
Духу твого.

                 Люблю. Осанна.           

Дмитро Павличко «Рідна мова»

Поет-шістдесятник, який дожив до наших днів і помер на 94-му році життя зимою 2023 року. Уся творчість письменника пронизана любов’ю до України, рідного народу, його історії і мови. Серед його відомих творів є цей вірш про українську мову для дітей.

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім'я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.

Володимир Даник «Починаймося з рідної мови»

Це вірш про українську мову сучасного українського поета із Черкащини. На його вірші було написано понад 300 пісень українськими композиторами.

Ніби сонце, що сходить над кручі,
Ніби сяйво стрімкої води,
Наша мова – це диво квітуче,
Без якого серцям не цвісти!

Кожне слово – вогнем калиновим,
Кожне слово тривожно – як дзвін,
Починаймося з рідної мови –
З її щирих і мудрих глибин!

Ніби подих легкий заметілі,
Що з розквітлої вишні зліта.
Як Дніпрові вируючі хвилі –
Мова ця і співуча, й проста!

Скільки в долі і тиші, і бурі!
І тривожна, як марево, путь.
Грона слів – ніби струни бандури! –
Що нам – цвітом душі... – оживуть.

Кожне слово – вогнем калиновим,
Кожне слово тривожно – як дзвін,
Починаймося з рідної мови –
З її щирих і мудрих глибин!